Досягнення украÏнськоÏ поезIÏ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13742


Найвидатнiшi украïнськi письмен ники 70-90-х рр. XIX ст. виявляли свiй талант i в прозi, i в поезiï, i в дра матургiï. Яскравим свiдченням такоï рiзнобiчноï обдарованостi є творчiсть Iвана Франка, Пантелеймона Кулi- ша, Михайла Старицького, Бориса Грiиченка. Визначним явищем украïнськоï по езiï цього перiоду стйли збiрка Iвана Франка З вершин i низин та його лiрична поема Зiвяле листя. Фран ко не лише збагатив украïнську поезiю тематично, iдейно та жанрово (у його творчостi поряд iз громадянськими мо тивами зявляються мотиви трагiчно го кохання, розчарування, сумнiвiв), але й урiзноманiтнив ïï новими образа ми, строфами, ритмами та римами, алегорично-символiчними тропами. З поетiв-реалiстiв народницького напрямку найвидатнiшими є Олек сандр Кониський (Порванi стру. ни), Борис Грiнченко (автор числен них поезiй i перекладiв), Iван Ман- жура (Степовi думи та спiви). ïхня творчiсть характеризується перева гою громадських тем: минулi нещас тя й сучаснi злиднi селянства, соцiа льний i нацiональний гнiт, заклики до працi на користь рiдного народу. Щоправда, у цих творах публiцисти ка бере перевагу над мистецтвом. Громадянськi мотиви переважають й у творчостi Павла Грабов- с ь к о г о. Життєвий i лiтературний шлях поета виявився надзвичайно тернистим (20 рокiв з вiдведених йо му 38-ми вiн провiв пiд наглядом полiцiï, в увязненнях та на заслан нях). Поезiя Грабовського просякне- на справжньою, щирою любовю до рiдного краю та народу; у своïх збiрках Пролiсок, З чужого по ля, Доля вiн не обмежується роз повiдями про недолю та злиднi на роднi, а викриває причини насиль ства, створює образи мужнiх борцiв, здатних виступити проти кривд, утискiв i беззаконня. Тому цiлком зрозумiлi антидекадентськi настроï Грабовського як поета-аскета, поета- громадянина. Вiн виступав принци повим противником так званоï чис тоï поезiï* з ïï iндивiдуалiстичними рисами, з естетичними вимогами, 598 Нова лiтература ванням, захопленням красою
* * * I хоч у лiтературному дороб- ррабовського є зразки
прекрасних ^ичних поезiй, проте перевагу вiн Лдоає все-таки
громадянським моти- на його думку, штуки для штуки [тобто мистецтва
заради мистецтва упоряд-] немає й не може бути в дiйснос тi.
Програмним твором П. Грабовсь- кого стала поезiя Я не спiвець чудов н
о ï природи, яка є визначальною й для всiєï
творчостi поета. Вiн доводить, що митець не може бути осторонь вiд
суспiльно-полiтичного життя, його творчiсть покликана служити народо
вi. П. Грабовський є найтиповiшим представником поета-
громадянина в красному письменствi 70-90-х рр. Визначний лiрик, поет-
фiлософ, поет-громадянин Володимир Самiйленко насамперед цiкавий для
нас своïми сатиричними по езiями (На печi, Патрiотична пра ця,
Ельдорадо тощо). У його тво рах правдивий, чистий, подекуди ущипливий
гумор переростає в гост рий сарказм, коли висвiтлюються ва- Ди
украïнських запiчних пат рiотiв, що дбають про громадянськi
справи лише подумки, лежачи на печi та звязавши свiй язик, щоб ко
хати безпечно iдею: Кожна пiч украïнська фортеця мiцна: Там на
чатах лежать патрiоти… (На печi). Привертає увагу
творчiсть Яко ва Щоголева (збiрки Ворск ло, Слобожанщина). У його пое
зiях, писаних чистою, народною мовою, постають давнi звитяги коза
цтва, героïчне минуле запорожцiв. Раннi твори Щоголева
романтичнi, а в пiзнiших порушуються соцiаль но-громадянськi
проблеми. Переклади М. Старицького та Б. Грiнченка (переважно поезiй
XIX ст.) не лише долучали украïнцiв до свiтовоï культури, а
й заперечува ли концепцiю М. Костомарова про украïнську
лiтературу як лiтературу для домашнього вжитку. Завдяки поетам-
сподвижникам складних i су перечливих 70-90-х рр. украïнська
поезiя розвивалася, готуючи пiдґрун тя для нечуваного злету
вiршованого слова на початку нового столiття.

Досягнення украÏнськоÏ поезIÏ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13742