Додаток orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13262


Додаток це другорядний член речення, який означає предмет, на який спрямована дiя або щодо якого ця дiя вiдбувається. Додаток вiдпо вiдає на питання непрямих вiдмiнкiв (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (на) кому? (на) чому?). Додаток може виражатися: Iменниками чи займенниками в непрямих вiдмiнках з прийменни ками чи без прийменникiв: Ти зрiкся м ови рiдноï. Ганьба тебе зустрiне на ш ляху вузькому. Нема тепер у т ебе р о д у , нi народу (Д. П авличко). Вiд черст вост i, нещ ирост i й брехнi лю бов'ю оновляйте ви лю дину (В. Забаш т анський). Прикметником, дiєприкметником, займенником у значеннi iменника: Учiтеся, брати моï, Думайте, читайте, I чужому научайтесь, I свого не цурайтесь. Т. Шевченко. Красивим доля не поспiшає важи ти щастя (М. Стельмах). То не любов, яка не вмiє бажати iншому добра (Р. Третьяков). Числiвником та сполученням чис лiвника з iменником: До семи додати пять. Посадила стара мати три ясени в полi (Т. Шевченко). Двоє на третього не чекають (Нар. те.). Прислiвником у значеннi iменника: Не убивай в сьогоднi вчора, там зрiє завтра на полiт (Т. Севернюк). Неозначеною формою дiєслова: Мудрiшати з роками нам дано ( В. Базилевський ). Рiдний край щирiш любити на учає нас розлука (Леся Украïнка). В рiднiм краï панувати не дамо нiкому (П. Чубинський). Примiтка. Неозначена форма дiєслова виступає в ролi додатка, коли: а) вона стосується повнозначного дiєсло ва, яке самостiйно може виступати в ролi присудка (подає вечеряти подає вечерю, подає книжку); б) дiя, позначувана дiєсловами в осо бовiй i неозначенiй формах, стосується рiзних осiб (навчив майструвати вiн навчив, а хтось буде майструвати). Дода ток, виражений неозначеною формою дiєслова, називають iнфiнiтивним. 339 УКРАÏНСЬКА МОВА Вигуком, звуконаслiдувальним словом: Не кажи гоп, поки не перескочиш ( Нар. те.). Хлюп-хлюп… наспiвує вода ( Г. Чубач ). Давно, давно не чув, зозуле, на вiть у снах уже твого ку-ку (В. Пiдпалий). Синтаксично неподiльним слово сполученням: Учень вчить напам'ять Садок вишневий коло хати. Рiлля бiлiс в бабинiм тiм лiтi, не мов по всiм широкiм свiтi полотна бiлi простеля (М. Рильський). Не раз в життi ти стрiнеш три дороги (В. Василенко). Прямi й непрямi додатки. Усi до датки, крiм виражених неозначеною формою дiєслова, подiляються на прямi й непрямi. Прямий додаток залежить вiд перехiдного дiєслова й стоïть у знахiдному вiдмiнку (кого? що?) без прийменника: Любiть травинку i тваринку, I сонце завтрашнього дня, Вечiрню в попелi жаринку, Шляхетну iнохiдь коня. Цiнує розум вигадки прогресу, Душа скарби правiчнi стереже. З те. Л. Костенко. Прямий додаток може стояти й у родовому вiдмiнку (кого? чого?) без прийменника: Якщо при дiєсловi- присудку є за перечна частка не: Учiмося в дiтей душевноï краси, Радiти сонцю, що прийшло у гостi, Не обминати втiхи i сльози I не носить прихованоï злостi. В. Крищенко. Не збиваймо цвiту, який нам пах не. Не замулюймо джерел, якi нас поять (Б. Харчук). Якщо дiя переходить не на весь предмет, а лише на якусь його частину: Купити хлiба. Випити кави. Скiльки тут я пiсень наберу! (Г. Донець). Якщо iменник позначає неiстоту й залежить вiд предикативного сло ва можна, шкода в безособовому реченнi. Усi iншi додатки непрямi. З хлiбом, у нас зустрiчають гос тей, хлiб на весiллях цвiте в коро ваï (П. Воронько). Сусiди з батьком радили менi з дитинства стати в працi хлiборобом, одвiчним другом плуга i гречок, дощ iв осiннiх в ночi вересневi (А. М алишко).

Додаток orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13262