До Основяненка orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13608


Однiєю з найхарактенiших озiщ творчостi Тараса Шевченка є зВе нення до iсторiï Украïни, ïï славно^ минулого. У вiршi До Основянен ка Кобзар сумує за козацькою воль ницею, згадує колишню славу рiдНоi землi. Свою тугу автор передає через систему персонiфiкацiй: очерети за питують у Днiпра, а могили — у вiтру, тирса у степу, а чайки — у синього моря одне й те саме: де ви, преславнi козаки? Запитують i вод ночас кличуть ïх повернутися. Зви чайно, повернення можливе, але тiльки як повернення iдеï. Поет намагається пробудити в на щадкiв гiднiсть, колишню звитягу, запорiзьке лицарство, честь. На дум ку Т. Шевченка, нацiя, яка м ає такi пiсеннi скарби, не може загинути: Наша дума, наша пiсня, Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава Украïни.

До Основяненка orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13608