Часи дIєслIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13010


Час дiєслова це морфологiчна ознака, що в и р аж ає вiдношення реальноï дiï до м ом енту мовлення. В украïнськiй м овi є чотири часи 256 Граматика: морфологiя, синтаксис д iє с л о в а : т еп ерiш н iй , м инулий, давноминулий i м айбут нiй. Т еперiш нiй час. Дiєслова цього часу означають дiю, яка вiдбувається постiйно (дерево рост е) або в момент мовлення (дощ iде, авт омобiль ïде, учитель пояснює). Дiєслова в теперiшньому часi завжди недоконаного виду (доконаного не бу ває!) i змiнюються за особами i числами: Блакитна осiнь ся є в берегах, I помiдори спiю т ь, як пожари; Буй-тури вiт ру м чат ься на лугах, Рогами заплiт аю чися в хмарах. Хмелiє мед у вул и к ах сухих Бджола бринит ь, мов промiнь, вiковiчно, I плiд, мов серце яблунь молодих, У груди саду гуп а є ритмiчно. I сам я т ут , обнявши далину, Ряснiю, множусь, дихаю травою, I вся земля н а т я гує ст руну Мiж сонцем i людиною живою. А. Малишко. Минулий час. Дiєслова цього часу оз начають дiю, яка вiдбувалася або вiд булася до моменту мовлення про неï: Рiдна мати моя, ти ночей недоспала, I водила мене у поля край села, I в дорогу далеку Ги мене на зорi проводж ала, I рушник вишиваний На щастя, на долю дала. А. Малишко. Мене водило в безвiстi життя. Та я вертався на своï пороги, Переплелись, як мамине шиття, М оï сумнi i радiснi дороги. Д. Павличко. Дiєслово в минулому часi змiню ється за родами й числами. Форми минулого часу утворюють ся вiд основи iнфiнiтива за допомо гою суфiксiв: ”в для чоловiчого роду: дякував, творив, свiтив, просив; -л (а ) для жiночого роду: дяку вала, творила, свiтила, просила; -л (о) для середнього роду: дя кувало, творило, свiтило, просило; -л (и ) у множинi: дякували, творили, свiтили, просили. Пiзно я повертався додому, при ходив обвiяний духом полiв, свi жий, як дика квiтка. У складках своєï одежi приносив запах полiв, мов старозавiтний Iсав. Спокiй ний, самотнiй сiдав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалася нiч. Я к вона ставила легкi колони, заплiт ала сiткою тiней, зсувала й пiдносила вгору непевнi, тремтячi стiни, а коли все це зм iцнялось й т емнiло, склепляла над ними зоряну баню (М. Коцюбинський). УВАГА!
1. В окремих дiєсловах чоловiчого роду суфiкс -в- зникає:
нес-т и нiс, ляг-ти лiг, вез-т и вiз. 257 УКРАÏНСЬКА МОВА Тут
спостерiгаємо чергування о, е з i: пвк-т и пiк, п е к-л а ; м
ог-т и мiг, мог-ла.
2. Ненаголошений суфiкс -ну-, наявний в iнфiнi тивi, при твореннi форм
минулого часу може випадати: зблiд нути зблiд, зблiдла, але: кр икн
у ти крикнув, коикнила. Давноминулий час. Дiєслова цього часу
означають дiю, що вiдбулася перед iншою минулою дiєю: Д
ознався був владика, що слiпий старець чинить у божому домi од-
праву, i заборонив (Марко Вовчок). Лукаш… знаходить вербову
сопiл ку, що був кинув, бере ïï до рук i йде по бiлiй
галявi до берези (Леся Украïнка ). Був позабував товаришiв
тепер пригадав (С. Васильченко). Форми давноминулого часу творя ться
переважно вiд дiєслiв доконаного виду аналiтичним способом: до
основ ного дiєслова в минулому часi додається допомiжне
дiєслово бути в родових формах однини й у формi множини:
сказав був, сказала була, сказало було, сказали були. Давноминулий
час властивий розмов- но-побутовому й художньому стилям. Майбутнiй
час. Дiєслова в майбут ньому часi називають дiю, що вiдбу
деться (або вiдбуватиметься) пiсля моменту мовлення про неï, i
вiдповi дають на питання що робитиму? що буду робити? що зроблю? Та
дарма, що лiто змiнить осiНь I волошки втратять дивну сищ. Хто любив
Вiтчизну-матiр доСi Той i далi проживе, як син. В. Герасимчук,
Украïно! Доки жити буду, Доти вiдкриватиму тебе! В. Симоненко.
I до мене довiрливо й строго Посмiхнуться далекi вiки…
. Плужник. В бентежнiм серцi буде бить ся Повiк нескiнчена весна.
. Маланюк. Форми майбутнього часу можуть виражати тривалу (необмежену в
часi) дiю i однократну (або обмежену) з указiвкою на завершенiсть.
Вiдповiдно вони творяться вiд ос нов недоконаного i доконаного виду.

Часи дIєслIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13010