Боротьба народницьких I модерних Iдей у лIтературI на рубежI вIкIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13782


Процес розвитку украïнськоï лiте ратури вiд кiнця XIX ст. ускладню- УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА ється. 1898 рiк в украïнсьому пись менствi виявився етапним i пока зовим. У Львовi засновано Видав ничу спiлку, починає виходити Лi тературно-науковий вiсник (ЛНВ), який обєднує найкращi письмен ницькi сили з усiх земель Украïни; по обидва боку кордону вiдсвяткова- но столiття виходу Енеïди. У лiтературi кiнця XIX — початку XX ст. чiтко окреслилися двi найха рактернiшi риси: криза народництва, проникнення в украïнську культу ру модерних захiдних iдей. Украïнське лiтературне народни цтво мало широкi хронологiчнi рам ки (вiд Котляревського до Франка й Стефаника). Воно впродовж столiття послуговувалося основним поняттям народ, основу якого становить селянство; iнтелiгенцiя ж, на думку Франка, поборника та захисника на родницьких iдей, повинна злитися з народом, повинна стати серед нього як брат, як рiвний, як свiй, повинна стати робiтником…. Народництво завжди схилялося до надмiрноï iде алiзацiï народу. Народ для Франка є обєктом зображення, вищою метою лiтературноï творчостi, а в основi лiтератури лежить народна мова. Антинародницька реакцiя бере по чаток вже з доби пiзнього романтиз му (60-тi роки XIX ст.). 644 Першими ïï виявами є гасла щТу. ки для штуки (мистецтво заради мистецтва), переспiви iз захiдних лiтератур, та найгучнiше зазвучали антинародницькi iдеï саме на межi сторiч. У цей час у лiтературi спiвпрацю- ють представники трьох поколiнь: письменники, що прийшли в лiте ратуру в 70-80-х роках (Iван Не- чуй'- Левицький, Панас Мирний, Михайло Старицький, Iван Кар- пенко-Карий, Iван Франко); представники середнього поколiн ня (Борис Грiнченко, Олена Пчiл- ка, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Леся Украïнка); молодi письменники (Осип Мако- вей, Василь Стефаник, Марко Че ремшина, Богдан Лепкий, Володи мир Винниченко, Гнат Хоткевич, Олександр Олесь, Микола Воро1 ний, Михайль Семенко, Михайло Яцкiв та iн.). На думку Миколи вшана, голов ний закон мистецтва це боротьба поколiнь, якоï в украïнськiй лiтера турi ще не було. На змiну старому пњ колiнню приходило нове, усi попе реднi пiдхоплювали одне одного, то му в лiтературi останнього столiття панувала задуха творчоï атмосф6′ ри. Саме творчiсть представникiв середнього та молодшого поколiнь М Коцюбинського, Лесi Украïнки
_________________
Нова лiтература брянськоï, В. Стефаника, ^ кевИча, М. Яцкова
Порушує цiï та канони народництва, а от Л I вступають у
боротьбу з по- попередникiв. Й змiну народництву приходить яернiзм.
Осередком захiдноук- ських модернiстiв стало львiвсь- видавництво
Молода муза, до Iаду якого увiйшли Остап Луць кi Петро Карманський,
Василь Па пський, Богдан Л епкий, а на [однiй Украïнi осередком
модер нiзму став киïвський журнал Ук- раïнська хата, у якому
друкувалися Iiикола вшан, Михайло Срiблянсь- шй, Одарка Романова та iн.
Молодомузiвцi чiтко орiєнтува лися на Захiд з його модерними iдея-
i та заперечували реалiзм i народ- идьку традицiю; зверталися до но-
8ях тем, насамперед краси, любовi, курби, настроïв самогубства
тощо. Поезiя молодомузiвцiв це по- Йiя форми. Отже, в нiй не повинно
^iдей, а тiльки штука. Моло- муза визначила одного свого кла- *** ~~
Ольгу Кобилянську, на честь ^ року Остап Луцький ви- ^ив альманах За
красою. Пев- вплив на галицьких модернiстiв ввив i Михайло
Коцюбинський. ГОй ВЙЛ *^кРа*нсвка хата, на- [ йЦький за назвою,
виявився Г ^ ВДI модерним. Редактори та Журналу прагнули розшири ти
рамки украïнськоï культури, мо дернiзувати ïï.
Через це обєктом ïхньоï критики стало народництво та
украïнофiльство. Поезiя та проза, опублiкована в журналi
Украïнська хата, торкала ся малознаних, iще не розроблених питань
i проблем: психологiï, релiгiï, екзотики, сексуальностi.
Хатяни цiкавилися життям мiс та, ïхнi настанови були принципово
антинародницькими, через що на сторiнках журналу не мiг би опуб
лiкувати своï твори анi Iван Нечуй- Левицький, анi Панас Мирний,
анi навiть Iван Франко. Натомiсть там друкувалися молодомузiвцi* та мо
дернiсти росiйськоï Украïни: Микола Вороний, Олександр Олесь
та iншi. Украïнськi письменники сприйма ють та асимiлюють новi
мистецькi течiï, що, завдяки перекладам творiв захiдноï
лiтератури, проникають в украïнське письменство, i, як наслi док,
збагачується жанрова система, урiзноманiтнюються пiдходи до зоб
раження дiйсностi, творчi стилi та манери. Виникнувши в вропi на зламi
XIX i XX ст. пiд гаслом новаторства, мо дернiзм поступово поширився й в
Ук раïнi. Згодом, приблизно з початком першого десятилiття, вiн
трансфор мувався в авангардизм. Якщо з мо дернiзмом повязана поява
таких течiй як символiзм та неоромантизм 645 (провести чiтку межу мiж
ними прак тично неможливо), то з авангардизму витiкають футуризм
(Михайль Се- менко), експресiонiзм (новелiстика Стефаника, поезiя
Миколи Бажана, Тодося Осьмачки, Iвана Крушель- ницького), сюрреалiзм
(творчiсть раннього Павла Тичини, новели Ми коли Хвильового, Майка
Йогансена, драма Миколи Кулiша). Як зазначає Соломiя Павличко, у
вiдповiдь на декаданс, символiзм, естетизм, iншi… новi iдеï
рубежу вiкiв народництво висуває гасло опори на власну
своєрiднiсть, автен тичнiсть. Народники послуговую ться формулою:
Це добре деiнде, але не в нас. Натомiсть модернiсти, посилаючись на
тезу ми повиннi знати, що пишуть у вропi, праг нуть створити лiтературу
європейсь кого зразка.

Боротьба народницьких I модерних Iдей у лIтературI на рубежI вIкIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13782