Богдан Лепкий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13794


Доля щедро обдарувала Б. Леп- кого. I вiн не змарнував свого та ланту. Богдан Лепкий залишив багату творчу спадщину як поет i прозаïк, критик i лiтера турознавець. А був вiн ще й ви- давцем-текстологом, читачем- декламатором худож нiх тво рiв, талановитим малярем… Ф. Погребенник Народився Богдан Лепкий у селi Крегулець у родинi сiльського священика, що походив зi ста ровинного роду греко-католицьких священикiв. Першi знання майбутнiй письменник одержав у батькiвському домi. Iз шестирiчного вiку нав чався в бережанськiй (так званiй нормальнiй) школi з польською мовою навчання, пiсля закiнчення якоï вступив до гiмназiТ в Бережанах. Писати почав дуже рано. Першу поему про русалок написав iще в другому класi гiмназiï пiд впливом бабусиних оповiдей. Мрiяв стати ху- 657 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА дожником, для цього брав уроки в художника Юлiана ГIанкевича. Пiсля закiнчення гiмназiï Б. Лепкий вступив до Вiденськоï академiï мис тецтв, проте швидко зрозумiвши, що це не його покликання, записався студентом Вiденського унiверситету. Згодом перейшов до Львiвського унiверситету. На цей перiод припадає активна лiтературна дiяльнiсть Б. Лепкого: вiн пише по езiï, оповiдання, перекладає, виступає з до повiдями на засiданнях студентського товарист ва Ватра. Пiсля закiнчення Львiвського унiверситету (1695) повертається в рiдну бережанську гiм назiю, де викладає украïнську й нiмецьку мови та лiтератури. У цей час з'явилася цiла низка вiршiв, оповiдань (Стрiча, Для брата, В свiт за очi, Дивак); перекладiв, лiтературно- критичних студiй. Спробував письменник своï сили й у жанрi драматургiï, написавши пєсу За хлiбом, яку поставив театр Руськоï бесiди. Учасники львiвськоï лiтературноï групи Мо лода муза, до якоï входив i Лепкий, називали його професором. Пiд час Першоï свiтовоï вiйни разом з родиною виïхав до Австрiï. Восени 1915 року вже немолодого письменника ледве не послали на фронт; вiд мобiлiзацiï врятували друзi, якi подбали про його призначення для культурно-освiтньоï роботи в табiр для вiйсько вополонених. Незабаром опинився в Нiмеччинi. Подiï вiйни знайшли вiдображення в багатьох поетичних i прозових творах Б. Лепкого, пере дусiм у великiй поемi Буря, в оповiданнях i на рисах Вечiр, Дзвони, Душа, Своï та iн. Пiсля окупацiï Польщi фашистською Нiмеччи ною становище письменника стало особливо важ ким. Помер Б. Лепкий 1941 року, похований у Краковi на Раковецькому цвинтарi. Поезiя Богдана Лепкого багата те матично (iсторичне минуле, нацiона льно-визвольна боротьба, духовно- | культурний розвиток народу, його звичаï i традицiï) та ж анрово розмаï та (вiрш i-пiснi, сонети, поеми, пое- ми-казки). Радянська к р и т и к а 2 0 -3 0 рр трактувала творчу спадщ ину Богдана Лепкого як декадентську й водночас буржуазно-нацiоналiстичну. Справдi, певний вплив на творчiсть Лепкого мала поезiя iм пресiонiстськоï лiтера турноï групи молодомузiвцiв. Про те, на вiдмiну вiд М. Я ц кова, П. Гер манського, О. Л уцького, я к i дотри мувалися думки, що мистецтво має бути вiльним вiд гром адських i со цiальних проблем, вираж ати внутрiш нє я особистостi, Л еп ки й нiколи, навiть в iнтимнiй л iр и ц i, не вiдмежо вувався вiд громадського ж иття; пору шував теми, що мали загальногума- нiстичне значення. У його творчостi громадськi мотиви переплiтаю ться з лiричними, мiнорнi ноти з мажор ними. Я к лiрик вiн має своï улюбленi теми й образи, до я к и х постiйно звер тається, варiюючи та переосмислюючи. Одним з таких мотивiв є мотив осенi, завм ирання природи (до речi, вiн був пош ирений i в творчостi мо лодомузiвцiв). Поезiя Ж уравлi одна з най- трагiчнiш их лiричн их поезiй поета, навiяна мотивами осенi. У цiй драма тично-поетичнiй м iнiатю рi Лепкого зникає меж а м iж ж и ттям i смертю- Понад сiмдесят рокiв вiрш , покладе* 658 Нова лiтература й на м узику братом Богдана Леп- КОГО «» сiчови м стрiльц ем Левом Депким, ж иве безiм енно я к народна пiСня. Я к зазн ач ає Ф едiр Погребен- ник, важко н азвати iнш ий вiрш у к раïнського поета к iн ц я X IX — почат ку XX ст., я к и й би з такою ем оцiй ною експресiєю передавав почуття любовi до рiдного краю , бiль розлуки з ним. П атр iо ти ч н а асоцiативнiсть цього твору, висловлена в ньому без межна трагедiя лю дини, я к а втрачає найдорожче Б атькiвщ ину дося гають тут вели чезн оï си л и : Чути: кру! кру! кру! В чуж инi ум ру, Заки море перелечу, К рилонька зiтру. Значне мiсце в лiтературном у до робку поета посiдаю ть вiрш i, що ви являють його гром адянську позицiю , життєве кредо. Н а дум ку автора, до ля митця й народу нерозривно по вязанi, поетичне слово має бути зн а ряддям боротьби за духовне розкрi пачення н ац iï. Д вi збiрки Л епкого Осiнь i Л истки падуть розпочи наються вiрш ам и пiд назвою З а спiв. У них автор за к л и к а є своï пiснi летiти до народу: Летiть, моï слова, Зривайся, жалю мiй, Як пiсня степова, Як птахи у вирiй. Поетичну творчiсть Б. Лепкого ПеРiоду вiйни та мiжвоєнного деся тирiччя на сьогоднi дослiдж ено мало й поверхово. У воєннiй поезiï роз рiзняю ть два аспекти: гум анiст ич но-загальнолю дський>, що в и я в л я ється в засудж еннi вiйни м iж Росiєю й Австро-Угорщ иною я к ли ха для народiв обох держ ав, i патрiотич но-нацiональний пiднесення, оспiвування визвольноï боротьби у к раïнцiв. Обидва цi аспекти в поезiï Лепкого тiсно переплiтаю ться. Iдею вiльноï, незалежноï Украïни по ет утверджує в поезiï Ми єсть народ: Отеє тая червона калина, Щ о повiк не зiв яне: П ригадає ïï У краïна, Я к iз мертвих повстане. Переосмислюючи глибоко симво лiчний образ червоноï калини, який для Лепкого є символом нацiональ но- визвольноï боротьби, поет пiдно сить героïчну боротьбу украïнського народу, зокрема сiчового стрiлецтва, за волю й незалеж нiсть У краïни. Творча м анера Л еп кого-п розаïка формувалася пiд впливом соцiально- побутовоï прози М арка В овчка, Ю рiя Ф едьковича, Iвана Ф ранка. Я к про заïк вiн дебю тував оп овiд ан н ям и Ш умка, На палетi, Дивак на сторiн ках газети Д iло* (18 9 5 ). П исьменник виступав у ж анрi нове ли, нарису, оповiдання, повiстi, про зи в поезiï. Обєктом зображ енн я в його творах стає подiльське село, се лян и , ж и ття й побут я к и х вiн добре 659 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА знав. Пiзнiше Лепкий звернувся до висвiтлення теми життя свiтськоï й духовноï iнтелiгенцiï. Найвагомiшою за своïм значенням у прозовому доробковi Лепкого є тетралогiя (великий епiчний твiр, що складається з чотирьох самостiй них частин) Мазепа. Ця тема тривалий час в украïн ськiй лiтературi була полiтично не безпечною. Авторiв, що порушували ïï, засуджували як нацiоналiстiв i ворогiв народу; про Мазепу ж ка нонiчне радянське лiтературознав ство дозволяло писати тiльки як про зрадника, запроданця. Над циклом повiстей, що станов лять епопею, Лепкий працював май же чверть столiття: почавши з вiршiв Полтава 1906 року, Мазепа 1908 року, розробивши окремi моти ви з iсторiï Украïни, у 20-х рр. вiн вибухнув циклом повiстей-рома- нiв: Мотря, Не вбивай, Бату- рпн, Полтава. Письменник вiдiйшов вiд тра дицiйного зображення Iвана Мазепи як романтичного героя, вiн зробив спробу показати видатного гетьмана Украïни насамперед як державного дiяча, полiтика й дипломата, який своє особисте життя зумiв пiдпоряд кувати вищим iнтересам. Своєрiд ним лiрико-драматичним заспiвом до епопеï є повiсть у двох частинах Мотря. За основу взято традицiйну дл цiєï теми любовну колiзiю взаємне кохання немолодого вже Мазепи та його похресницi, доньки генерально го суддi В. Кочубея Мотрi К0Чу. беïвни. Проте автор не обмежується лише iсторiєю ïхнього кохання, у повiстях вiн подає панорамнi карти ни життя в Украïнi кiнця XVII — по чатку XVIII ст., створює колоритну галерею образiв (Петро I, Мениiи- ков, Кочубей тощо). У повiстi Не вбивай любовнi ко лiзiï вiдходять на другий план, подiï розгортаються вже навколо постатей Мазепи та Кочубея. Генеральний суддя та його однодумець Iскра пишуть до нос Петровi I на гетьмана. Цар, не ма ючи сумнiвiв у вiрностi й порядностi Мазепи, вiддає авторiв доносу йому до рук. Психологiчне напруження зрос тає, вiдтепер гетьман знає, що серед його найближчого оточення є пiд ступнi вороги, ладнi вiддати його на розправу царевi, проте один з цих во рогiв Мотрин батько. Перед Мазе пою постає проблема, яка має й полi тичне, i морально-етичне забарвлен ня: помилувати чи покарати ворогiв. Автор не вiдступає вiд iсторичноï правди у викладi подiй. Мазепа -* лiтературний герой чинить так само, як i iсторична особа: дає згоду на зни щення Кочубея та Iскри. Щоб розiрвати вiйськовий союз Петром I, який усе бiльше пригноб 660 Нова лiтература лк>вав украïнський народ, Мазепа зрушений був вести подвiйну гру. Цар вимагав вiд гетьмана виступити разом проти всесильного тодi короля Швецiï Карла X II, Мазепа ж i його прибiчники покладали на Карла надiю, що вiн допоможе визволити Украïну з-пiд царського ярма, тому виступили разом зi шведами проти росiйського вiйська. Третя частина епопеï повiсть Батурин розповiдає про тi злодiйства, тортури, погроми, що чи нили царськi вiйська на чолi з генера лом Меншиковим пiсля переходу Ма зепи на бiк Карла XII. В останнiй частинi епопеï повiстi Полтава iдеться про полтавську трагедiю, перемогу Петра I над обєд наним шведсько- козацьким вiйськом. За ту зраду Мазепу пiддали ана фемi, оббрiхували та замовчували за часiв царату й Радянського Союзу. Сьогоднi вже зроблено спроби переос мислити постать Мазепи самобут нього полiтика, дипломата, вiйськово го, мецената, надзвичайно ерудованоï людини, культурно- просвiтницького Дiяча, поета, яки й навiть у своïх унiверсалах вдавався до поетичних пасажiв. На цю тему з явилися iсто ричнi й лiтературнi твори Олени Апанович, Валерiя Шевчука, Воло димира Сергiйчука та iн. По-новому оцiнено творчу спадщи ну и Богдана Лепкого та його епопею Мазепа. Яскравим свiдченням того є публiкацiï Миколи Iльницького, Миколи Жулинського, Романа Гора- ка, Федора Погребенника.

Богдан Лепкий orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13794