Балади orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13489


Балада лiро-епiчний твiр з гост- родраматичним сюжетом, що вира жає погляд народноï моралi на тра гiчнi конфлiкти, породженi надзви чайними чи фантастичними подiями, учинками та фатальними збiгами обс тавин в особистому, сiмейному або суспiльному життi звичайних людей. 471 УКРА ÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА Формою балада дуже подiбна до лi ричноï пiснi. На вiдмiну вiд пiснi (у якiй за законами лiрики передаються почуття чи переживання лiричного героя, його думки), у баладi є сюжет епiчна (розповiдна) основа, що спо рiднює п з легендами. Iнодi цей жанр називають пiсенною повiстю. Подiï, вiдображенi в баладi, як правило, не мають нацiонального чи загальнодер жавного значення. Цим балада вiдрiз няється вiд билин, дум та iсторичних пiсень. У баладах домiнують сiмейний побут i картини з особистого життя. Усi балади трагiчнi. О. Дей нази вав баладу епосом нещасливих люд ських доль. В украïнськiй народнiй творчостi нараховують понад 300 баладних сюжетiв. Найдетальнiшу класифiкацiю ба лад в украïнськiй фольклористицi розробив О. Дей у монографiï Ук раïнська народна балада. Вiн ува жав, що всi украïнськi балади чiтко розподiляються на три великi групи: Про кохання та дошлюбнi вiдноси ни (чарування, отруєння чарами, суперництво в коханнi, втрата ми лого, самогубство (смерть) насильно розлучених коханих, зрада в кохан нi й дружбi, помста за невiрнiсть, утечi зi спокусниками i т. iн.). Сiмейнi взаємини й конфлiкти (вивiрення подружньоï вiрностi, нагла смерть вiрноï дружини втрата доброго чоловiка, подруЖн зрада, знущання свекрухи з не вiстки, збиткування мачухи над сиротами i т. iн.). Вiдгомони соцiального та iсторич ного життя (турецько- татарськi напади на Украïну, сутички ко закiв зi шляхетськими поневолю вачами, чумакування, гайдамацт во, опришкiвство, соцiальний про тест проти панiв i т. iн.). Найдавнiшi баладнi сюжети тi, у яких вiдображено стародавнi дохрис тиянськi вiрування (мiфологiчнi сю жети). Сюди належать балади, побу дованi на прийомi мет аморф ози — перевтiлення людини в дерево, пташ ку, квiтку. Найпоширенiший сюжет в украïнськiй народноп оетичнiй творчостi перетворення ненавис ноï свекрусi невiстки на тополю^ Iснують рiзнi його варiанти, але в о новному всi вони зводяться до ДИНОÏ фабули: свекруха, зненавидiвши не вiстку, вiдправляє сина в далеку Д рогу (часто в солдати), а невiстцi я казує робити якусь важку роботу рез що та перетворюється на дере0 Ой послала мати та сина в ДњР0^ Молоду невiстку у поле до л Ой iди, невiстко, у поле ДОЛЬОЯУ- Не вибереш льону не вертай додо^ 472 i Молода невiстка весь день працювала, Льону не добрала, в полi ночувала. Льону не добрала, в полi ночувала I посеред поля тополею стала. Або: Посилала мати сина у солдати, Молоду невiстку зелен-жито жати. (Ой чиє то жито, чиï то покоси). Часто вказується на те, що свекру ха невiстку закляла: Бодай же ти, невiстко, тополею стала!. Коли син повертається додому, ма ти наказує йому зрубати тополю, але дерево розповiдає правду. Сповiдь не- вiстки-тополi є кульмiнацiєю сюже ту, пiсля якоï настає розвязка син проклинає матiр або просто застерi гає дiвчат не поспiшати з замiжжям. Чаклунство в усiх його виявах з описами процесу самого чаклунства i його наслiдкiв є одним з найпоши ренiших сюжетотворчих чинникiв баладних пiсень. Часто навiть зви чайне приворожування закiнчується смертю одного або й двох закоханих, бо чар-зiлля виявляється отрутою. Найвiдомiша балада на цю тему Ой пе ходи, Грицю, та й на вечорницi, Де описується отруєння невiрного на реченого. Стародавнє вiрування в магiчну си- ЛУ рослин послужило основою для I Зникнення балад, обєднаних моти- | вом тройзiлля (чи троянзiлля*). Фабула цих пiсень така: дiвчина, розвязуючи суперечку трьох ко закiв, обiцяє вийти замiж за того, хто привезе з-за моря чарiвного зiлля. Драматизм пiдсилюється казковими елементами. Козак у далеку подорож бере з собою трьох коней: на сiрому доïжджає до моря, на бiлому пере лiтає через море, на вороному дiстає в невiдомiй краïнi чарiвну траву. Коли вiн копає ïï, до нього прилiтає зозуля- вiщунка й повiдомляє, що його коха на виходить замiж за iншого. Козак поспiшає додому й устигає на весiлля до зрадливоï нареченоï, просить ïï вийти хоть на одне слово. Коли во на виходить, вiн однiєю рукою дає за повiтне зiлля, а другою витягає шаб лю й стинає ïй голову. До власне iсторичних балад нале жать тi, у яких iдеться про життя конкретних iсторичних осiб. Деякi твори цього типу є витвором народноï фантазiï, iншi мають реальну жит тєву основу, як-от: балада про Байду в турецькому полонi, про поєдинок Нечая зi шляхетським загоном. Сюжети цiлоï низки балад побудо ванi на любовних колiзiях (про Дов- буша i Дзвiнку, Марусяку i попадю, Кармалюка i його зрадливу полюбов ницю). Балади про Бондарiвну i пана Коньовського, про Лимерiвну поро дженi дiйсними фактами, якi були типовими для тiєï доби. _________________ Усна народна творчiсть 473 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА У баладi Бондарiвна* змальо вується непоодинокий випадок з часiв панування в Украïнi польськоï шляхти. Ой у мiстi Немировi дiвок танець ходить, Молодая Бондарiвна всiх передом водить. Ой приïхав пан Коньовський з великого двору, Вiн злiз з коня та й до корчми не дбає гонору. Ой сказав вiн добридень, ввiйшовши до хати, Та i взяв вiн Бондарiвну к собi пригортати. Не дивився пан Коньовський на всякiï люди, Поцiлував Бондарiвну у самiï губи. А молода ця дiвчина ще жартiв не знала, Замахнула рученькою та по лицi втяла. За порадою людей вона втiкає до дому, а за нею та гайдуки з голими шаблями. Вони поймали Бонда рiвну за бiлую руку i повели Бон дарiвну на велику муку. Пан Ко ньовський пропонує ïй вибiр: Чи ти хочеш, Бондарiвно, меду-вина пити, А бо хочеш, Бондарiвно, в сирiй землi гнити. Дiвчина вибирає смерть, i пан зi злостi вбиває ïï з лука, а потiм справ ляє пишний похорон, скликаючи всю шляхетську знать. Цей сюжет спо рiднений iз сюжетом про нескорену полонянку в турецькiй неволi. Сюжет балади пiзнiш ого перiоду Лимерiвна породжений соцiально- побутовою дiйснiстю.: стара мати Ли- мериха пропила в шинку свою дочку пановi. Лимерiвна, протестуючи про ти такого приниж ення, втiкає вiд свого нового хазяïна, який конем наздоганяє ïï: Як узяв Лимерiвну на коня, Та й потащив Лимерiвну по тернах. Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну, Да рознеси Лимерiвну непевну. Дiвчина просить дати ïй гострий нiж повиймати чорний терен з бiлих н iг , але Не виймала чорний терен з бiлих НIГ. А встромила проти серця гострий нi* Щ е живу пан везе ïï до матерi: Ой, одчиняй, моя тещенько, ворота- Iде к тобi дочка твоя пяненьк У багатьох варiантах Лимер1 висловлює свою останню волю в Д … якњ давньоï народноï традицiï, за похорон незамiжньоï дiвчини с0Р лявся як весiлля. тадй Украïнська баладна традицiй невичерпним джерелом сюжетi художньоï лiтератури.

Балади orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13489