АндрIй СамIйлович Малишко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13876


О бєктом поезiï стає все, до чого тiльки торкається зiркий, спосте режливий погляд митця. Небо й трава, людина i птиця все пiд його пером набувало поетичнос тi, просилося в пiсню, все викли кало свiж i асоцiацiï, роздуми. Олесь Гончар Андрiй Самiйлович Малишко народився 14 ли стопада 1912 року в селi Обуховi на Киïвщинi в родинi шевця. Закiнчив семирiчку, медичну школу, Киïвсь кий iнститут народноï освiти. З 1935 року працює в газетах, потiм редагує журнал Молодий бiльшовик, далi починає працювати в лiтературнiй галузi. У довоєннi роки Андрiй Малишко бадьо рий комсомольський поет. Вiршi його вирiзня ються особливим пiсенним лiризмом i теплотою. Друком виходять збiрки поезiй Лiрика, З книги життя (1938), Народження синiв (1939) та iншi. З 1941 року А. Малишко вiйськовий ко респондент. Зявляються поетичнi збiрки До бою вставайте (1941), Украïно моя, Поло нянка (1941), Понад пожари (1942), Бит ва, Слово о полку (1943). У 1946 роцi надруковано збiрку Ярослав- на, до якоï входять твори 19431945 рр. Як член делегацiï украïнських дiячiв культури Андрiй Малишко побував у США i Канадi. Потiм виходять друком книги Серце моєï матерi (1959), Полудень вiку (1960), Листи на свiтаннi (1961), Прозорiсть (1962). Поезiï цих книг увiйшли до збiрки Далекi орбiти (1962), яка була вiдзначена Шевченкiвською премiєю на честь 50-лiття поета. У 1969 роцi Державною премiєю була вiдзна чена збiрка Дорога пiд яворами (1964), у якiй А. Малишко згадує роки Великоï Вiтчизняноï вiйни. Збiрки останнiх лiт життя Рута (1966), Синiй лiтопис (1968), Серпень душi моєï* (1970 року, посмертна). Протягом творчого життя Андрiй Малишко створив 17 поем, серед них Прометей, Це було на свiтанку, Кармалюк. Помер Андрiй Малишко 17 лютого 1970 року в Києвi. Похований на Байковому цвинтарi.

АндрIй СамIйлович Малишко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13876