<< Главная страница

«ЗаповIт» (Як умру, то поховайте) orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13640


Цей твiр можна вваж ати одним з нацiональних гiмнiв У краïни. Ш ев ченко написав його в час т я ж к о ï хвороби у груднi 1845 року. Та, я к за уваж ує Г. Клочек, не слiд перебiль ш увати значення цього ф акту. Б ез су м н iв н о , що поет думав про м ож ли ву смерть. Але ймовiрнiш е, що рядки З а п о в iт у почали ск л а д а ти с я ще р ан iш е. Як нiколи ранiш е, Тарас Ш ев ч ен к о усвiдомлював свою зн а ч и м iсть як поета: щойно вiн переж ив кiлька мiсяцiв генiального творчого злету. Пiднiмався до найвищ их ду ховних вершин, до генiальних про зрiнь. Вiн знав справж ню вартiсть створеного ним. Заповiт ос таннiй твiр, написаний у цей перiод. Вiн завершував вулканiчний творчий вибух. Пiсля Заповiту поет довго, майже пiвроку нiчого не писав: вiдбувалося н акоп и чен н я творчоï енергiï (Г. Клочек). Безперечно, Т. Ш евченко був знайомий з Памятником Горацiя, знаменитим твором давньоримського поета, що започаткував у свiтовiй лiтературi традицiю створення своє рiдних заповiтiв, з як и м и поети звертаються до нащ адкiв. Ш евченко випускник А кадемiï мистецтв, у якiй велику увагу придiляли вивчен ню iсторiï та культури античного свiту, не вiдчував труднощ iв у сприйманнi цього твору. До того ж вiн був знайомий з переспiвам и Го- рацiєвого П амятн и ка , щ о н а л е ж а ли Л омоносову, Д ер ж авiн у , П у ш кiну. I Горацiй, i П у ш кiн , к о л и гово рили про свою м айбутню сл ав у , зовсiм не переоцiню вали ïï iсто р iя повнiстю п iд твер д и ла ïх н i сл о в а. М ожливо, названi поезiï сп о н у кал и Ш евченка до н ап и сан н я вл асн о го Заповiту, але ïх н iй в п л и в м а л о помiтний. Я кщ о Горацiй i П у ш к iн у перш их строфах писали про п а м я т ники, я к i вони собi вибудували влас- ною творчiстю , то й Ш евченко гово рить про п ам ятн и к , я к и м м ає стати степова м огила, де вiн п роси ть себе поховати. Ш евченко не оц iн ю вати м е свою творчiсть, не ви ш у ко ву вати м е в нiй те, щ о, на його д у м ку , п р и н есе славу в прийдеш нiх п о ко л iн н ях . Й о му хотiлося б, щоб н ащ ад к и згад ал и його незлим, тихим словом . Ш ев ченкiв заповiт порвати к а й д а н и , вибороти волю. Це н ай сокровен н iш е баж ання, м рiя його ж и ття .

«ЗаповIт» (Як умру, то поховайте) orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13640


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация